Чечвянський (Губенко) Василь Михайлович

Справжнє прізвище — Губенко. Народився 28 лютого (11 березня) 1888 року на хуторі Чечва. Помер 15 липня 1937 року в Києві. Письменник-гуморист родом з Полтавщини, старший брат Остапа Вишні, довгий час був співредактором і секретарем журналу «Червоний Перець». Член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП, почав друкуватися на початку 1920-х років. Представник розстріляного відродження.

Загинув під час єжовщини. Реабілітований у 1950-х роках.

Народився на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту Полтавської губернії. Був найстаршим сином у багатодітній селянській сім'ї, де було 17 дітей.

Закінчив початкову трирічну школу, потім двокласну школу в Зінькові, а пізніше навчався в Київській військово-фельдшерській школі, яку закінчив у 1906 році. Після закінчення школи працював у військових госпіталях. Учасник Першої світової війни, потім служив у Червоній армії, обіймаючи високі інтендантські посади в Північно-Кавказькому окрузі.

Під час служби в армії почав займатися літературною творчістю, опублікував кілька фейлетонів у військових газетах. На початку 1924 року демобілізувався з РСЧА і оселився в Ростові-на-Дону, де працював у місцевій пресі як газетяр-фейлетоніст. Наприкінці 1924 року повернувся до Харкова, тодішньої столиці України, де присвятив себе журналістиці й літературній діяльності.

На початку 1925 року став завідувачем філії газети «Известия» в Полтаві. У 1926 році повернувся до Харкова і працював у редакції журналу «Червоний Перець», де пізніше був призначений відповідальним секретарем. Був членом ВУСПП.

Через напад психічно хворої людини залишився без ока. 2 листопада 1936 року Василя Чечвянського заарештували за звинуваченням в участі в українській контрреволюційній націоналістичній фашистській організації. 14 липня 1937 року виїзна сесія Військового трибуналу Верховного Суду СРСР засудила його до розстрілу, а 15 липня 1937 року вирок був виконаний. Під репресії потрапила і вся його родина — дружина й сини.

Творчий доробок

Збірки гуморесок Василя Чечвянського:

• «Царі природи» (1928)
• «Ех, товариші…» (1928)
• «Кадило» (1929)
• «Між іншим» (1929)
• «Оздоровлення апарату», «Оскудєніє»
• «Переливання крови» (1929)
• «Фактор» (1930)
• «Не вам кажучи», «Пародії», «Республіканці» (1930)
• «Факт» (1932)
• «Нещасні» (1933)
• «Учителю — путьовку!» (1934)

Після реабілітації були видані збірки «Вибрані гуморески» і «М'який характер» (1959).